Неправомірний арешт та незаконне затримання

Поліція не має права затримувати людину, захоплювати майно, яке пов’язане з передбачуваним злочином або обшукувати людини та майно без вагомої причини. Належні повноваження є підставою для обшуку, затримання або захоплення майна поліцією. Причина арешту вважається ймовірною, коли співробітник, маючи знання про факти та обставини, має підстави вважати, що підозрюваний вчинив, здійснює або має намір скоїти злочин. Ймовірна причина не може виникнути лише через підозри або спостережень співробітника поліції. Він повинен обґрунтувати свою думку фактами та обставинами, які мають доводити:

• Затриманий скоїв злочин.
• Місце затримання – є місцем злочину.
• На місці затримання присутні свідчення, які вказують на провину особи.
• Те, що конфісковане майно було вкрадене, вивезене контрабандою або іншим злочинним чином.

Поліцейський, який арештує людину без достатніх підстав або знає, що вона не винна у злочині, може бути притягнутий до відповідальності за неправомірний арешт. У такому випадку, затримана особа може подати позов проти співробітника поліції, поліцейського управління або муніципалітету з метою отримання компенсації за завдану шкоду. Ця шкода може включати психічні розлади та збитки, які виникли внаслідок розголосу незаконного затримання та призвели до погіршення репутації особи.

Хибні арешти можуть бути принизливими, спричиняти серйозні емоційні травми та призводити до значних матеріальних збитків. Однак встановлення відповідальності за хибний арешт може бути складним процесом. Поліцейський має навмисно заарештувати людину, знаючи що підозрюваний не скоїв злочин. Навіть арешти, які виявляються невиправданими, не можуть вважатися хибними, якщо вони проводилися з відповідними юридичними повноваженнями.

Згідно з законодавством, співробітник поліції може затримати будь-яку особу, якщо в нього є імовірна причина. Якщо причини не має, арешт або затримання вважаються порушенням цивільних прав громадянина. Родина та друзі можуть отримати компенсацію за приниження, тюремне ув’язнення, застосування надмірної сили, втрату місця роботи або іншу шкоду, заподіяну в результаті хибного арешту.